Тематичний напрям 2

Тематичний напрям 2.

Конкурентоспроможність підприємств та галузей в Україні: реалії, проблеми, перспективи

 

Коп’якова Анастасія Олегівна,
Студентка 4 курсу
Національний авіаційний університет

 

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

Конкурентоспроможність туристичного підприємства визначається наявністю економічних, організаційних та технічних умов для ефективного формування, виробництва та збуту туристичного продукту та, здатністю надавати привабливі за ціновими і неціновими характеристиками туристичні послуги, можливістю адаптуватися до змін динамічного конкурентного середовища. 

Для подальшого розвитку однієї з пріоритетних галузей економіки України – туризму важливого значення набуває проблема досягнення конкурентоспроможності туристичних послуг і конкурентоспроможності туристичних підприємств. Проблема конкуренто-спроможності підсилюється в умовах входження України у світовий економічний простір, виходу на міжнародний ринок і розширення кола потенційних конкурентів. Питання конкуренції та конкурентоспроможності набувають дедалі важливого практичного значення в галузі туризмі. На сучасному етапі існує тенденція до загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, а також до посилення ролі держав у забезпеченні розвитку туристичної галузі.

Пріоритетними для забезпечення конкурентоспроможності туристських підприємств є наявність, використання та утримання протягом тривалого періоду чистих постійних конкурентних переваг, які мають характерні риси: цінність для споживачів, особливість чи унікальність, складність для дублювання конкурентами. Складовими конкурентних переваг туристського підприємства є переваги туристичного продукту, пов’язані з вищою якістю туристичних послуг, або з нижчими цінами на них, що узгоджується з прийнятою ринковою стратегією в підприємстві.

Ситуація, яка склалася у сфері туризму України, характеризується такими ознаками:

- відсутністю цілісної системи раціонального використання туристичних ресурсів, невизначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та позазаконним використанням унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

- відсутністю ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпеченням безпечних умов на об’єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;

- відсутністю сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму і діяльності курортів та належної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема в’їзного та внутрішнього, сільського, екологічного;

- руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

- відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;

- недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;

- відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів;

- недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

- недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

Рівень забезпеченості туристичних підприємств України ресурсами для виходу на зовнішні ринки є високим. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько  15% усієї території. В Україні зконцетрована велика кількість культурно-історичних ресурсів. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам’яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні. Ефективне використання туристичних ресурсів можна забезпечити через створення дієвої системи комплексного управління. 

Проте, водночас туристична інфраструктура є недосконалою. Це є головною причиною, з якої туристичні підприємства не реалізують конкурентні переваги. До 70% історико-культурних ресурсів перебувають у аварійному стані, потребують проведення робіт з реставрації та реконструкції. 

Одним із основних шляхів підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств і туристичної галузі вцілому є удосконалення процесу формування та просування на ринок якісного туристичного продукту, що ускладнюється відсутністю повної та актуальної інформації стосовно наявних ресурсів,  національного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків. Рівень фінансування заходів із просування національного туристичного продукту є недостатнім і не забезпечує формування високої конкурентоспроможності галузі.

Конкурентоспроможність національного туристичного продукту необхідно  забезпечувати шляхом запровадження нормативних вимог до основних параметрів якості.

Підвищення якісної конкурентоспроможності туристичних підприємств України спрямоване на:

- подолання негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;

- забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх верств населення;

- збереження унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

- посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку,

- збільшення в’їзного туристичного потоку;

- посилення “прозорості” туристичної діяльності.

Туристична політика України базується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. Необхідно сприяти подальшому використанню таких інструментів, як геоінформаційні системи і системи оцінки впливу на навколишнє середовище. В туристичній сфері необхідно використовувати системи екологічного менеджменту.

Один із основних елементів національних туристичних стратегій – ефективна організація роботи інформаційних туристичних центрів, які в короткі терміни можуть надати туристам практично будь-яку інформацію.

Отже, аналізуючи конкурентоспроможність туристичних підприємств України, можна зазначити необхідність таких заходів щодо підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств України:

 - збільшення рівня фінансування туристичних об’єктів та відповідної інфраструктури;

 - забезпечення відповідності рівня якості туристичних послуг міжнародним стандартам;

- створенні дієвої системи комплексного управління туристичною індустрією;

 - створення національної і регіональної туристичної рекламно-інформаційної мережі;

 - удосконалення процесу просування якісного туристичного продукту на ринку туристичних послуг.

 Таким чином, туристична індустрія України має всі можливості стати конкурентоспроможною на світовому ринку туристичних послуг, але необхідно розробити і впровадити ефективні методи управління її розвитком, які б ґрунтувались на використанні наявних конкурентних переваг, з одного боку, та державну підтримку тих секторів, де конкурентні позиції є слабкими, з іншого.

Література:

1. Забалдіна Ю. Б. Маркетинг туристичних підприємств: навч. посіб. / Ю. Б. Забалдіна. – Київ : Музична Україна, 2002. -196 с.

2. Должанський І. З. Конкурентоспроможність підприємства : Навчальний посібник / І. З. Должанський, Т. О. Загорна. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

3. Градінарова О.О. Рефлексивне управління конкурентоспроможністю туристичних підприємств: дис. на здобуття наук. Ступеня канд.наук: спец. 08.00.04 / Градінарова Орина Олександрівна ; Донецьк. Нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2009. – 20 с.